Нотатки українського москаля

ДУМКИ ВГОЛОС+БУТТЯ. Про кеш-флоу

Передслово. Ще минулої неділі ми з Мур-Миркою сходили туди, куди давно збиралися, але ніяк не доходили. Просто плюнули на всі «не зараз» і пішли. Після того мене троха придавило рутиною і написати про результати я так  і не зібрався. Вже був думав, що і не треба. Але сьогодні Мирця вислала мені щось на наймення «Багатий тато, бідний тато», а там знайоме «Кіосакі», «Кеш-флоу» — ну, зрозуміло. А значить, треба писати.

Отже, кеш-флоу. Його серед моїх френдів активно просуває khmelovskaya. За її наводкою і пішли.

Це не розрахунково-прогнозний шмат бізнес-плану, як одразу намалювала мені пам’ять, а гра. Бізнес-забавка на кшталт старих добрих «Менеджерів», «Монополій» (зауважу, це дуже поверхневе порівняння), тільки складніша і багатоплановіша. І не знаю, чи всі, але новачки типу нас грають в неї під наглядом ведучого (він же чір-лідер, да?). Спеціально підготовленого, від чого життя — причому не тільки і не стільки ігрове — одразу стає цікавішим. Він не просто стежить за ходом гри (а тільки в нас вона йшла чотири години, хоча встигли ми мізер) і видає гроші (бо він же і банкір з нелюдськими 120% річних). Він задає питання, змушує думати і робити певні висновки — передусім для себе.

Гра за своїм характером вовча. Права на помилку чи підказку в тебе нема (є право на розбір польотів пост-фактум). За підказку сусіду — штраф. Картка читається лише раз — якщо пропустив якусь інфу, то твої проблеми. Пам»ятай, що було в попередніх, що дозволялося робити в подібних випадках, навіть якщо зараз про це не оголошено, приймай рішення. Не попросив дати получку — то твої проблеми. Не наголосив про суму решти, що тобі належить, не перевірив кіллькість коштів, прорахувався — всім пох. Словом, все як в житті.

Ото зара перечитав опис і зрозумів, що «на словах» все виглядає наче таки звичайна гра. Тільки от враження від неї виявилися дещо глибшими. Бо навіть за ту невеличку кількість малих кіл, що ми пройшли (а є ще й великі), стало зрозуміло, що «фарт» — це далеко не запорука успіху. Бо ним ще треба вміти скористатися, що вміють далеко не всі. З кожним колом дедалі більше викарбовувалися й инші фактори: я б їх назвав «запрограмований фарт» (метод «на авось» в грі не діє, я перевіряв) та «попередній розрахунок». Лови шанс з першої спроби — наступного може не бути. Не щастить — думай, що робиш не так, налаштовуйся на мету на кілька ходів наперед, прораховуй все і молись. Не втрачай ані копійки — вона може згодом виявитися вирішальною.

Гра дуже непогано показує, в кого й які є «баги» в налаштуваннях на гроші зокрема і життєвих установках загалом. Ми грали в компанії усіляких фінансових-аналітиків та інших банкірів, і було цікаво спостерігати, як швидко роблять висновки і піднімаються вони, і як буксуємо ми: я-викладач і Мирка-бухгалтер. Що теж як би символізує.

Я зрозумів, що чимало ключових рішень в житті роблю нашвидкоруч, неуважно, по принципу «а гори воно все!» (або лишаю все на потім, котре ніколи не настає). А потім на ходу підкручую всі гвинки і гаєчки, намагаючись зробити заздалегідь кульгавий механізм хоч скількось ефективним. Витрачаючи купу енергії і ресурсів впусту, без «вихлопу». «Витягувати» віз — моє все. Їхати, як біла людина, по болоті на трахторі нам поки що не дано.

Працювати з більш успішними людьми заздрісно, але надзвичайно цікаво й корисно. Це якщо та сама заздрість не заважає в них вчитися.

Мене дуже здивували згадки чір-лідера, сурйозного хлопця з сурйозними намірами, про «Всесвіт», який одних карав, инших тішив — і все за діло. Здивували, бо одразу пригадався «фільм» «Секрет», що переможно крокував Вконтактіками та головами моїх знайомих років так 5 тому. За п»ять років мільйон так ніхто і не заробив (а треба ж було лише попросити Всесвіт і вірити, вірити, вірити… Ну і купувати книжки «Як заробити мільйон»). Добре себе почувають ті, хто добре себе почував і без «Секрету» — для них то був лише зайвий привід вірити у власні сили. Ті, хто не вірив од самого початку, так і мріють про мільйони на своїх «мапах бажань» та инших візуалізаціях. Так от, «Всесвіт» в устах бізнес-тренера мене покоробив. Але згодом все почало ставати на свої місця (на які саме, я ще не визначився, а про запрограмований фарт вже написав).

Зовсім «ліве» спостереження: ще з часів підліткового захоплення хіромантією та иншою хнею родом з дешевих брошурок я пам»ятаю, що (умовно) вказівний палець у людей «відповідає» за материальні цінности, безименний — за духовні. Тобто люди, у яких вказівний більший за безименний, орієнтовані на земний статок, а не високі матерії. Вони — прагматики, а не романтики. Так от: у всіх успішних гравців (включно з Миркою, котра буксувала, але потроху вперто дерлася нагору) безименні пальці були менші за вказівні. Виключенням була лише одна дівчина (вона досягла помітних успіхів, але під час остаточного розбору польотів розповіла, що і не хоче бути «бігбосом» — бути добре оплачуваним найманим робітником її цілком влаштовує). Ну, і я.

А я програвся. З ходу. Встигнувши навмання зробити кілька правильних, в принципі, ходів, на виправдання яких не вистачило часу. А потім влізши у борги і імпульсивно купивши… модну дорогущу яхту, під яку навіть банк розчулився і дав пільговий кредит, не дозволивши продавати нирки (більше в мене вже нічого не було) — а я пропонував. ЯХТУ, МАТЬ! Нахера викладачу яхта? А вона в мене була… Потім я влетів на хороші гроші на лікування легенів після паління. За всю гру я, маючи найменше доходів і підприємницької наснаги, примудрився зробити найбільше невиправданих витрат (на жаль, від них не можна відмовитися). А потім я дуже сильно взявся за голову.

І, як не дивно, потрібний результат став приходити. Мені вдалося пролетіти всі «чорні діри» — на які, до речі, чомусь дружно влучила половина инших, більш вдалих гравців, хоча для них це і не було фатальним — і навіть віддати один борг. В процесі шаленої роботи думки я навіть прогавив одну зарплату, але вона на той момент вже була настільки мізерною, що втрата пройшла майже непоміченою — тим більше, що тим же старанно продуманим ходом мені вдалося заробити в сто разів більше. На жаль, коло було останнім, і як би воно пішло далі, лишається загадкою.

Коротке післяслово у якості резюме: одного кеш-флоу мені виявилося явно мало. Почавши усвідомлювати низку своїх помилок, я не встиг до кінця зрозуміти їх природи і напрацювати план-механізму їх вирішення — а гра таку можливість, судячи з усього, дає. Гадаю, тоді і зможу написати не таке простирадло, а повноцінні лаконічні й змістовні нотатки. Але отриманий досвід вважаю безперечно корисним.